Вілфред Біон написав кілька робіт, присвячених неоднозначному завданню створення теоретичного каркасу психоаналізу, введення системи позначень, які могли б стати універсальними та  не втрачати свою зрозумілість незалежно від терміну давності описуваних за їх допомогою клінічних випадків, супервізій тощо. Величезний досвід роботи з пацієнтами, що мають порушення мислення, не міг не привернути його уваги до проблеми мислення, наявності апарату, необхідного для здійснення цього процесу, умов його виникнення та «несправностей» для з’ясування можливої ​​подальшої його репарації. Елементи, виведені Біоном для опису його концепції мислення, утворили генетичну вісь розробленої ним Решітки – запропонованого аналітикам ще не інструменту, а, швидше, проекту інструменту, начерку загального, здатного поєднати всі мови. Навряд чи Біон розраховував самостійно звести Вавилонську вежу, однак, здається, він все ж таки мріяв, що вона буде зведена іншими, і пропонував свій посильний внесок у цю грандіозну справу.

Все, що пов’язано зі сновидіннями, стало особливо значущим для мене після знайомства з «Тлумаченням сновидінь». Я поділяла позицію Фрейда у тому, що сновидіння це «найнадійніший шлях до вивчення глибинних психічних процесів», як він визначає їх у тексті «По той бік принципу задоволення». Здається, що Біон бачить цей шлях у дослідженні мислення та його порушень, але при зануренні у його міркування стає ясно, що сновидіння невіддільні від мислення у баченні Біона. Сновидне мислення для нього є основним видом мислення. Але що ж необхідно для того, щоб здатність до нього виникла, і чому воно таке важливе?

Міркування над питаннями онтогенезу мислення приводять Біона до нового погляду на характер об’єктних відносин, описаних М.Кляйн. Він звертає погляд до параноїдно-шизоїдної позиції та пов’язує зародження здатності мислити з розщепленням. Мислення для нього пов’язується з емоційним досвідом, останній є чимось дуже близьким до класичного поняття потягу. Переживання «хороших» і «поганих» грудей є емоційним досвідом. Немовля, на думку Біона, не відчуває, що хоче «хороші» груди, але відчуває, що хоче позбутися «поганих» грудей. Бажані груди, необхідний об’єкт завжди «поганий» – він викликає муки своєю необхідністю, він перебуває поза владою суб’єкта. Біон називає такий об’єкт дивним.

Біон повертається до розуміння Фрейдом думки як відсутності речі. Це можна пов’язати і з концептом Кляйн про те, що з тривогою в очікуванні «хороших» грудей можна впоратися, уявивши, що вони вже прийшли. Але для цього потрібна здатність мріяти. Мрії Біон називає фактором альфа-функції – без неї вони неможливі. Мислення таким чином залежить від успіху інтроекції «хороших» грудей. Саме успішна їх інтроекція відповідає за роботу альфа-функції – це одне з ряду понять, які Біон формує на основі фактів, що спостерігав, для систематизації яких доводиться вводити гіпотетичні елементи. Вони не виявлені, але передбачається, що вони повинні бути там – це, можна сказати, «чорні дірки» Біона (які в астрономії роками були лише теоретичною конструкцією, існування якої підтверджували непрямі факти). Альфа-функція є практично ядром всієї концепції мислення Біона, невимовна, але основна функція, без якої неможливий поділ між свідомим і несвідомим, а отже, і нормальне психічне функціонування. Завдяки їй виникають альфа-елементи, що використовуються для мислення та сновидіння, іманентні їм. Альфа-елементи утворюються з бета-елементів – початкових «сирих» емоційних вражень, які не можуть бути ані вербалізовані, ані символізовані, ані витіснені, лише спроектовані. Альфа-функція пов’язана зі здатністю до контейнування та переробки контейнованого, якщо не тотожна їй, і не виникає сама по собі. Першим контейнером, що переробляє бета-елементи, стає мати. До цього твердження доведеться ще раз повернутися пізніше.

Якщо людина неспроможна перетворювати свій емоційний досвід на альфа-елементи, вона не може мріяти, бачити сни і спати. Тут важливо уточнити, що це не питання безсоння, а питання сплутаності, коли людина не здатна ані заснути, ані прокинутися. Це Матриця, в якій доводиться жити з постійним «почуттям, коли не знаєш прокинувся ти чи спиш», якщо не отримати здатність мріяти у вигляді червоної пігулки від Морфеуса – провідника у світ снів. Панування неперероблених бета-елементів описується Біоном як стан сплутаності, що нагадує постійний сон, у якому неможливе пробудження, тобто свідомість.

Про здатність мріяти, здатність бачити сни, здатність до сновидного мислення Біон говорить так само часто, так і про альфа-функцію, і так само визначає цю здатність як життєво необхідну. Сновидіння для Біона мають першорядне значення, як і для Фрейда, який вважав відкриття формули сновидіння, мабуть, головним своїм досягненням. Біон зауважує, що не переглядає теорію сновидінь і його розуміння сновидінь не відрізняється від класичного. Він доповнює думку Фрейда тим, що «королівська дорога» в несвідоме відкрита постійно, а не лише переважно в нічний час, і це навіть не дорога, а, скоріше, двері, якими є контактний бар’єр. Сновидіння стає якимось простором, куди можна повертатися, і багато разів, пробудження не стає кінцем сну. Сновидні думки, мрії постійно супроводжують життя, і занурення у сон стає необхідною умовою того, щоб прокинутися, тобто стати свідомим. Мені здається, що Фрейд наближався до подібного погляду у тому, що панування свідомості лише здається, як у роботі «По той бік принципу задоволення» порівнював його зі спалахом, виникаючим у відповідь роздратування і швидко зникаючим. Сновидні думки, вони ж несвідомі думки, схильні до згущення, зміщення тощо, вони зустрічаються повсюдно, вони часто непомітні, але людина постійно провалюється в такі мрії і фантазії протягом неспання. Поряд із мріями та фантазіями в третьому рядку таблиці Біона стоять міфи, загальні та індивідуальні, і це говорить про їхню близькість до сновидінь. Міфи теж є результатом здатності до сновидного мислення, це особливі мрії, певною мірою структуровані та завершені, що полегшують переживання складного досвіду, з яким стикаються багато людей. Можливо тому час складання міфів у аборигенів Австралії прозвано «Часом сновидінь». Сновидіння може бути розглянуто як варіант особистого міфу, що полегшує переживання складного особистого досвіду.

Згідно Біону, переживання емоційного досвіду, що виникає уві сні, не відрізняється від такого в стані неспання. З одного боку, можна розуміти це так, що потяги і під час сну, і під час неспання виявляють себе подібним чином, перетворюються подібною роботою цензури, а з іншого боку, на відміну від погляду Фрейда, емоційні стани, що виникають уві сні, не вимагають ніякого «перекладу» і відповідають таким у неспанні. Обидва припущення можна звести до того, що немає «цензури сновидінь» — є цензура несвідомих думок, і вона працює весь час над сновидними думками. Біон не позначає сфери практичного застосування цього спостереження, хоча його не можна повністю вважати новим, якщо поглянути на процедуру аналізу як на подібне поводження і з феноменами неспання, і зі сновидіннями – і той, і інший матеріал вимагає вільних асоціацій. Для Біона важливіше позначити, що весь емоційний досвід, у тому числі сновидіння, вимагає переробки за допомогою альфа-функції, щоб скласти уявлення про її всеосяжний вплив.

Для ілюстрації такої значущості Біон звертається до міфу про Палінура, занапащеного богом сну. В ілюзії своєї всемогутності він проігнорував попередження бога, і поплатився за цю ілюзію тим, що втратив здатність розрізняти сон і неспання. Втрата обертається катастрофою. Грань між свідомістю та несвідомим, між сном та неспанням визнається Біоном критичною точкою психіки. Тільки сон створює свідомість і відокремлює від несвідомого, і, здається, на думку Біона, виникнення свідомості – не одноразова подія відділення «Я» від «Воно», а постійне конструювання, безперервне, у кожному пробудженні, якими наповнюється час неспання. Ця функція набуття свідомості може постраждати або порушитися. Гострота такої проблеми може бути проілюстрована кадром із фільму «Початок» про притон, у який люди приходять за особливим снодійним, бо тільки так вони можуть бачити сни. «Вони приходять сюди, щоб спати?» — питає один із героїв фільму і отримує відповідь: «Ні, вони приходять, щоби їх розбудили». Може, за цим приходить в аналіз і пацієнт, який живе у стані сплутаності за панування бета-елементів – за тим, щоб його розбудили. А бути пробудженим він зможе лише тоді, коли зможе побачити сон. Таким чином, Біон приходить до твердження, що сон є захистом від психотичного стану.

Особливо важлива для Біона згадка про здатність матері мріяти. Ця здатність безпосередньо пов’язується з любов’ю. Мрія, стан психіки, відкритий для отримання будь-яких «об’єктів» від улюбленого об’єкта, здатний до сприйняття проективних ідентифікацій, незалежно від того, хороші вони чи погані. Саме такою контейнуючою мрією мати дає немовляті любов, так це бачить Біон.

Незвичайний також його погляд на нічні кошмари, які, мабуть, аналогічні сновидінням страху в роботі Фрейда. Біон називає їх «розумовим нетравленням», слідуючи частому порівнянню апарату для мислення думок із травним трактом. Під час нічного кошмару виникає паніка, тому що людина не хоче його бачити, але не може ані прокинутися (переробити цей досвід і позбутися його впливу), ані знову заснути. Діти, що побачили кошмар, зазвичай біжать до батьків, щоб він був контейнований, причому їм ще не обов’язково його розповідати. Іноді фрази: «Тобі страшний сон наснився», – достатньо для переробки емоційного досвіду, позначення межі між сном та неспанням. Біон пише, що сирий матеріал аналізу теж може бути розглянутий як сон наяву, і пацієнт чекає, що аналітик, працюючи з цим матеріалом як зі сновидіннями, що вимагають інтерпретації, зробить його у реальності лише сном. Така картина типова для пацієнтів із серйозними порушеннями – можливо, вони постійно перебувають у певному подобі нічного кошмару.

Однак Біон неодноразово пише про необхідність розповіді про емоційний досвід як частини його переробки. Така розповідь стає проявом здатності до сновидного мислення – здатності до поділу свідомого та несвідомого. Розповідь дозволяє оволодіти фантазіями, не допустити їх до влади над свідомістю, яку вони можуть захопити, наприклад, під час нічного кошмару. Я вважаю, що ця вербалізація емоційного досвіду набуває такого важливого значення в контексті процедури аналізу. Розповідь необхідна, щоб звільнити того, хто мріяв, від його влади. Однак мрії та переживання, сновидні думки аналітика можуть мати не менш важливе значення та суттєво впливати на перебіг аналізу. На жаль, Біон не дає клінічних прикладів – можливо, навмисне утримуючись від них для більшої універсалізації своїх концепцій. Можу припускати, що щось подібне мало місце у моєму досвіді аналізу жінки, яка перенесла гінекологічну операцію. Коли вона говорила про це втручання, а також про свої стосунки із чоловіками, у мене чомусь в уяві виникав образ гієни. Мені здавалося, що це лише моя особиста асоціація – мені доводилося читати статтю про анатомію гієн, де додавалося зображення отриманих в результаті розтину статевих органів самки з чітко виділеними жовтими яєчниками, що могло нагадувати про оофоректомію. Однак ця жінка не була єдиною пацієнткою після такої операції, з якою мені доводилося працювати після прочитання статті. І все-таки тоді мені не прийшла думка надати образу, що виникає в уяві під час сесій, серйозне значення. На одній із сесій аналізантка сказала: «Знаєте, таке почуття, що все життя мене змушували бути не собою. Мені доводилося бути собакою. А я зовсім не собака. Можливо, лев». Далі ми прояснили її огиду до жіночності і до жіночого тіла. Можливо, образ гієни, яка має не тільки яєчники, як атрибут нетерпимої жіночності, а й так званий псевдопеніс, мав відношення до цього, хоч і не усвідомлювався пацієнткою, і тому називаючи асоціацію з тваринами вона не лише згадала сильного хижака, а й назвала саме самця, лева, а не левицю. Я вже не можу уточнити деталі, але в контексті цього аналізу повторювані мрії не виглядають випадковими. Послідовники Біона назвуть це явище ревері – поняття, що поєднує сновидні думки, фантазії та міфи, суть якого полягає у вивільненні несвідомої фантазії  аналітика для контакту з несвідомим мисленням аналізанта. Ревері складно обґрунтовується теоретично, але залишається робочим аналітичним інструментом. І Біон говорить про те, що аналітику точно необхідно мати здатність мріяти.

Концепція сновидного мислення має практичну цінність як самостійний елемент, і як частина концепції мислення взагалі, розробленої Біоном. Концепція контейнування знаходить застосування в терапії травм та психозів. Шлях вироблення універсальних описових категорій, який намітив Біон, не є простим, він виглядає заплутаним і туманним, але, безсумнівно, він заслуговує на увагу і подальшу розробку.